Blog

Повноваження:

Держпраці надано право безперешкодно здійснювати перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також

перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та законодавством про зайнятість, видавати в установленому порядку роботодавцям обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення i накладати адміністративні стягнення, вносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю, зайнятість населення, передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів.

Предмет перевірки:

Охорона праці перевіряє всі документи, що пов’язані із трудовим процесом взаємодії працівників та роботодавців. Зокрема це:

повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, наказ (розпорядження) і заява про прийняття на роботу;

звіти 1-ДФ, ЄВС;

цивільно-правові договори із фізичними особами, акти виконаних робіт за цими договорами;

фінансові документи, що свідчать про нарахування та виплату заробітної плати, авансу, індексації, відпускних і інших нарахувань працівникам, документи про оплати за ЦПД;

кадрові документи (накази, інструкції, штатний розклад і наказ про його затвердження; книги обліків наказів, руху трудових книжок);

табелі обліку робочого часу;

трудові договори (контракти), зміни і доповнення до них;

трудові книжки працівників і вкладиші до них.

таких даних контролюючим органам, до компетенції яких належить перевірка таких документів.

Питання, які також перевіряє охорона праці:

Служба охорони праці

На будь-якому підприємстві, незалежно від форми власності, повинна бути особа, яка відповідає за охорону праці працівників. Створення та діяльність служби охорони праці, до повноважень якої відноситься зазначене питання, регулюється Типовим положенням про службу охорони праці (НПАОП 0.00-4.35-04).

Створення служби є обов’язковим на підприємствах з кількістю працюючих 50 та більше осіб.

Від 20 до 50 працівників функції служби охорони праці можна покладати (в порядку сумісництва) на працівника, що має відповідну підготовку.

До 20 працівників допускається залучення сторонніх спеціалістів на договірних засадах.

Інструктажі з питань охорони праці

Перед початком роботи працівника роботодавець зобов’язаний провести інструктаж, які потрібно проводити з працівниками не менше одного разу за 6 місяців (а для працівників, що зайняті на роботах з підвищеною небезпекою – раз на 3 місяці).

Згідно з Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) інструктажі з питань охорони праці бувають таких видів: вступний, первинний, повторний, цільовий, позаплановий.

Проведення з працівниками відповідних інструктажів обліковується в спеціальних журналах. Водночас, якщо на підприємстві є працівники, які не задіяні в обслуговуванні механізмів чи у виробничих процесах (наприклад, адміністративні працівники), то роботодавець може свої наказом звільнити їх від проходження повторних інструктажів з охорони праці.

Навчання з охорони праці

Періодичність та особливості проходження навчання з охорони праці регулюється згаданим вище Положенням (НПАОП 0.00-4.12-05). З усіма новоприйнятими працівниками, окрім інструктажу, має також проводитись навчання з охорони праці (і в подальшому перевірка знань з цього питання). Не допускаються до роботи особи, які не пройшли таке навчання. Посадові особи, окрім цього, в подальшому проходять навчання не рідше ніж 1 раз на 3 роки, а працівники, зайняті на небезпечних роботах, не рідше ніж раз на 1 рік.

Навчання з охорони праці можна проходити як безпосередньо на підприємстві, так і в навчальному центрі. Водночас в законодавстві є перелік осіб, які зобов’язані проходити таке навчання виключно в навчальних центрах (наприклад, керівник підприємства, відповідальний з охорони праці, та члени комісії по перевірці знань з питань охорони праці у працівників, які проходять навчання на підприємстві).

Інструкції з охорони праці

Дане питання регулюється Положенням про розробку інструкцій з охорони праці (ДНАОП 0.00-4.15-98), яке закріплює обов’язковість затвердження роботодавцем таких інструкцій на кожен вид робіт чи на кожну  посаду.

Спеціальний одяг та засоби індивідуального захисту

Спецодяг та ЗІЗ обов’язково безкоштовно видаються працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами.

Порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту регулюється відповідним Положенням, затвердженим Держгірпромнаглядом.

Окрім цього, законодавство передбачає норми видачі спецодягу, які закріплюють мінімальний набір спецодягу та ЗІЗ для працівників окремих професій. Такі норми розробляються та існують для окремих сфер виробництва, однак існують і загальні норми (наказ Держгірпромнагляду № 62 від 16.04.2009 року).

Медичні огляди

Проходження медичних оглядів є обов’язковим для окремих категорій працівників: наприклад, зайнятих на важких роботах чи роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, на роботах, де є потреба в професійному доборі, для працівників віком до 21 року чи працівників, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, тощо.

Порядок проходження медогляду працівниками певних категорій затверджений наказом МОЗ України № 246 від 21.05.2007 року.

Роботи з підвищеною небезпекою

Для таких працівників встановлюється інша періодичність проходження медогляду, інструктажів, навчання з охорони праці, встановлюється необхідність проходження додаткового навчання (наприклад, з електробезпеки), встановлюється необхідність одержання дозволів у Держпраці, видачі нарядів-допусків на роботи, проходження стажування новоприйнятих працівників та проведення атестації робочих місць працівників (раз на 5 років), а також низка інших додаткових дій, перелік яких встановлюється залежно від виду робіт.

Крім того, залишається також проблемним питанням працівники за цивільно-правовими договорами.

Інформацію по ним в жодному разі не можна зазначати в табелях обліку, оскільки за ЦПД особа працює на свій страх та ризик та самостійно організовує свою роботу не підпорядковуючись трудовому розпорядку.

Основними ознаками, які відрізняють трудові відносини від цивільно-правових, є наступне:

По-перше, в трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, а в цивільно-правових – не важливий процес організації праці, натомість важливим є результат роботи;

По-друге, виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик;

По-третє, за трудовим договором працівника приймають до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, йому гарантуються заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат роботи, і відносини сторін обмежуються лише виконанням роботи та передачею і оплатою її результату;

Вчетверте, за трудовим договором відповідальність працівника чітко визначена нормами чинного законодавства, тоді як в цивільно-правовому договорі відповідальність встановлюється за згодою сторін.

Строки перевірки та накладення штрафів:

Законодавством не встановлено строків давності на проведення перевірок органами Держпраці. Тож підприємство можуть перевірити без обмеження строком за будь-який період його діяльності.

Як відомо, більшість документів, що стосуються трудових відносин, повинні зберігатися на підприємстві набагато довше, ніж усі інші.

Нормативно-правовим актом, який використовується усіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, є Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Мінюсту від 12.04.2012 р. №578/5. Указані у ньому строки є мінімальними, скорочувати їх не можна (п. 1.7).

Реєстраційні журнали з кадрових питань, трудові договори, особові картки працівників мають зберігатися протягом 75 років (п. 121, 492, 499). Перевірити можуть навіть те, що відбувалося протягом усієї діяльності підприємства.

За порушення вимог законодавства про працю та охорону праці посадова особа підприємства притягується, зокрема, до адміністративної відповідальності ст. 41 КУаАП. У такому разі адмінстягнення накладається  (ст. 38 КУпАП):

– щодо разових порушень – протягом двох місяців із дня вчинення;

– триваючих порушень – не пізніше як через два місяці з дня їх виявлення.

Законодавство не містить визначення поняття «триваюче правопорушення», але з роз’яснень держорганів випливає, що таким є правопорушення, яке можна виявити в ході перевірки (воно має місце тоді, коли йде перевірка). Порушення законодавства про працю, як правило, є триваючими.

Штрафи, передлбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених гл. 27 Господарського кодексу України, тому на них не поширюються строки давності, установлені ст. 250 ГК України – 6 місяців із дня виявлення порушення. Інших строків давності законодавством не передбачено. Отже, за порушення норм КЗпП строку давності немає.

Штрафи, які накладаються згідно зі ст. 265 КЗпП, запроваджено з 01.01.15 р., тому вони можуть застосовуватися лише до правопорушень, які вчинено після цієї дати, а також до триваючих правопорушень, здійснених до 01.01.15 р. (лист Держпраці від 04.01.2017 р. №57/4.1/4.1-ДП-17).