МОБІЛІЗАЦІЯ
Мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України відповідно до статті 1 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” є конституційним обов’язком громадян України.
17 березня 2014р. Виконуючим обов’язки Президента України О. Тирчиновим підписано Указ Президента України «Про часткову мобілізацію». Указ затверджено Законом №1126-VII від 17.03.2014р.
Указом встановлено: мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Мобілізацію на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя здійснити з числа громадян, які в добровільному порядку висловили бажання бути призваними на військову службу, у тому числі шляхом прибуття до військових комісаріатів, військових частин.
Мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Мобілізаційна підготовка включає в себе комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі – Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Порядок проведення мобілізаційних заходів регулюється Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Статтею 22 вказаного Закону встановлено, що громадяни зобов’язані:
– з’являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов’язані Служби безпеки України – за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час;
– надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.
Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами).
Що стосується обов’язків підприємств під час мобілізації, то Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підприємства, установи і організації зобов’язані планувати і здійснювати заходи щодо розробки мобілізаційних планів та підготовки до виконання покладених на них мобілізаційних завдань і забезпечувати поставку продукції згідно з укладеними договорами, а також здійснювати під час мобілізації заходи щодо переведення виробництва (діяльності) на функціонування в умовах особливого періоду.
Підприємства, установи і організації не можуть відмовлятися від укладання договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), якщо їх можливості з урахуванням мобілізаційного розгортання та переданих їм матеріально-фінансових ресурсів дають змогу виконати ці мобілізаційні завдання (замовлення).
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається згідно ст. 23 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:
заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
чоловіки, на утриманні яких перебувають п’ять і більше дітей віком до 16 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);
жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років (такі жінки можуть бути призвані на військову службу в разі їх згоди і тільки за місцем проживання);
зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.
Також не можуть бути призвані для проходження мобілізаційної підготовки особи, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно яких кримінальна справа розглядається судом, – до прийняття відповідного рішення (ч. 14 ст. 17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
При цьому відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров’я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.
Трудові відносини під час мобілізації та мобілізаційних зборів
Законодавством України на теперішній час, на мою думку, недостатньо та нечітко врегульовано порядок збереження місця роботи на такий період, а також порядок надання відпустки та оплати.
Відповідно до частини 9 ст. 29 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” керівник підприємства за вимогою військових комісаріатів зобов’язаний забезпечити своєчасне прибуття військовозобов’язаного до визначеного пункту збору.
Важливим є підстава, у зв’язку із якою призивається працівник: чи це військові збори, чи це мобілізація.
У разі, якщо працівника викликано на військові збори (мобілізаційне навчання), роботодавець виносить наказ про звільнення співробітника від роботи на час проходження навчальних військових зборів на підставі повістки районного (міського) військового комісаріату.
Нагадаємо, що відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю та частини 11 ст. 29 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, за призваними на збори військовозобов’язаними на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігається робоче місце і середня заробітна плата на підприємстві, установі, організації, з якими військовозобов’язаний перебуває у трудових відносинах, незалежно від форми власності роботодавця. Такі умови та гарантії слід обов’язково зазначити у наказі, який видається у такому випадку.
Під час таких зборів середня зарплата зберігається та виплачується роботодавцем військовозобов’язаного, але на підставі п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і розмір грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів” № 1644 від 23.11.2006 р. та п. 11 «Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів», затвердженої Наказом Міноборони №80 від 12.03.2007р., такі витрати підлягають компенсації роботодавцю військовими комісаріатами. У такому разі, роботодавцем повністю виплачується вся заробітна плата за фактично відпрацьований час, до дати прибуття на збори, а також середня зарплату за перші півмісяця зборів. Під час перебування військовозобов’язаного на зборах, решта заробітної плати виплачується на загальних підставах, згідно затвердженого графіку виплати заробітної плати на підприємстві.
У табелі обліку робочого часу відсутність співробітника, призваного до проходження мобілізаційного навчання, відмічається, як «інше невідпрацьований час, передбачений законодавством» (військові збори). Учать у таких зборах підтверджується військовим квитком, з відміткою про проходження зборів та їх тривалість, засвідченою печаткою частини.
У випадку мобілізації, згідно із винесеним Указом Президента, трудові відносини розриваються на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та ст. 44 Кодексу законів про працю, громадянам, які звільняються у зв’язку з призовом на військову службу, виплачується вихідна допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
За бажанням працівника, у разі мобілізації, якщо він бажає зберегти робоче місце, він може скористуватися відпусткою без збереження заробітної плати або плановою щорічною відпусткою, що оплачується.
У разі залучення працівника до роботи в збірних пунктах (призовних комісіях).
Для повного та якісного виконання планів мобілізації в особливий період місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування разом із підприємствами, установами та організаціями, незалежно від підпорядкування і форм власності, та районними (міськими) військкоматами в мирний час утворюють дільниці для оповіщення і збору військовозобов’язаних, комплектують їх особовим складом із числа військовозобов’язаних (ч. 3 ст. 43 Закону про військову службу). Залучених до таких обов’язків військовозобов’язаних працівників не звільняють від виконання основних обов’язків за місцем роботи. Однак роботодавцю необхідно затвердити наказ про порядок роботи такого працівника на час його залучення до роботи на такій дільниці.
Згідно з ч. 6 ст. 43 Закону про військову службу, займана посада та середній заробіток за основним місцем роботи зберігають за членами призовних і лікарських комісій при районних (міських) військкоматах; а також за лікарями й середнім медичним персоналом, технічними працівниками й обслуговуючим персоналом, які направляються для роботи на призовних дільницях і збірних пунктах під час призову громадян на проходження військової служби або на збори для проведення медогляду й повторного огляду, а також для відправлення призваних на збірні пункти.