Blog

     До статті 36 Кодексу законів про працю України внесено зміни.

     Так, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.      Статтею 119 Кодексу законів про працю встановлено, що працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу” і “Про альтернативну (невійськову) службу”, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

     За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

     Таким чином, на теперішній час, під час мобілізаційного призиву за працівником зберігається його місце протягом року.

     Крім того, за працівниками, призваними на військові збори, зберігається й середня заробітна плата, відповідно до п. 7–8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, затвердженої наказом Міноборони від 12.03.2007 № 80.

     Заробітна плата мобілізованим працівникам виплачується за відпрацьований час до дня припинення роботи, у зв’язку з від’їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяця зборів. За решту часу перебування на зборах заробітна плата виплачується у звичайні строки, встановлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов’язаний.

     Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644, виплата середнього заробітку військовозобов’язаним, у т.ч. резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни.

     На період мобілізації, на особливий період, але не довше, ніж один рік, за працівниками також зберігається місце роботи і середня заробітна плата. Таку норму запроваджено з 01.01.2014 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 № 1169-VII.

     Отже, трудові відносини, впродовж вищезазначених строків, з такими працівниками не перериваються. У разі, якщо період мобілізації або перебування працівника на військових зборах лежить в межах одного місяця, середня заробітна плата, нарахована за цей час, відображається сукупно із заробітною платою за такий звітний місяць. Якщо період виходить за межі одного календарного місяця, то «перехідна» сума середньої заробітної плати відображається окремим рядком за наступний календарний місяць, аналогічно відпускним, але без зазначення типу нарахування. У разі, якщо військовозобов’язаний був призваний зі щорічної чи додаткової відпустки, за погодженням з роботодавцем відпустки підлягають продовженню після закінчення зборів або перенесенню на інший строк.

     Також слід зазначити, що в даному випадку застосовується зворотня сила дії вказаної норми. Працівники звільнені до прийняття вказаних змін можуть бути поновленні на роботі в судовому порядку.