Blog

01.01.2017 р. вступив в дію Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. №1801-VIII, а з ним й новий розмір мінімальної заробітної плати 3 200,00 грн., передбачений ст. 8 такого Закону.

У зв’язку із вказаними змінами, роботодавці перебувають у скрутному становищі щодо сплати податків за найманих осіб, оскільки такі податки з працівників за основним місцем роботи оплачуються виходячи із заробітної плати, однак не менше як з мінімальної встановленої на певний період.

Для вирішення такої проблеми, розглянемо шляхи оптимізації витрат на податки за найманих працівників.

Одним з шляхів вирішення вказаної проблеми є укладення цивільно-правового договору (далі – ЦПД) між роботодавцем, незалежно від того чи це фізична особа-підприємець, чи юридична особа, та фізичною особою, що не є суб’єктом господарювання.

Разом з тим, позиція посадових осіб ДПІ є хибною. Та для уникнення відповідальності й штрафів з боку податкових органів слід вірно зазначити умови цивільно-правового договору. Для цього слід знати основні відмінності цивільно-правового договору від трудового.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України, визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір – це угода між організацією (підприємством, установою, фізичною особою-підприємцем, тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Така позиція визначена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2015 р. в справі №6-48369св14.

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Обмежень для фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб щодо укладення цивільно-правових договорів не обумовлено.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стосовно повної індивідуальної матеріальної відповідальності, то така відповідальність передбачена лише трудовим законодавством, зокрема, статтею 134 Кодексом законів про працю України. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, визначена Господарським кодексом України. Отже, договір про повну матеріальну відповідальність не може укладатися при укладенні цивільно-правового договору.

Основними ознаками, які відрізняють трудові відносини від цивільно-правових, є наступне:

По-перше, в трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, а в цивільно-правових – не важливий процес організації праці, натомість важливим є результат роботи;

По-друге, виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик;

По-третє, за трудовим договором працівника приймають до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, йому гарантуються заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат роботи, і відносини сторін обмежуються лише виконанням роботи та передачею і оплатою її результату;

Вчетверте, за трудовим договором відповідальність працівника чітко визначена нормами чинного законодавства, тоді як в цивільно-правовому договорі відповідальність встановлюється за згодою сторін.

Оподаткування отриманої винагороди за ЦПД:

Податковим агентом за ЦПД із фізичною особою є особа замовник – суб’єкт господарювання, яка отримує послуги.

Пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Отже, базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є винагороди за ЦПД, де ставка 18% від суми винагород, визначеної в договорі.

Крім того, п. 16 -1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, який сплачується у розмірі 1,5%. Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 1.1 п. 16 -1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Також, у відповідності до п. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Станом на 01.01.2017 р. сума ЄСВ не може бути меншою ніж 704,00 грн. із заробітної плати працівника, який працює за основним місцем роботи.

Слід звернути увагу, що при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Враховуючи наведене, розмір ЄСВ не за основним місцем роботи, куди відноситься й надання послуг за цивільно-правовим договором становить 22% від отриманого доходу. Тобто, від визначеної суми винагороди в цивільно-правовому договорі без доплати до суми з визначеної мінімальної заробітної плати.

Обов’язковою умовою є наявність умови, що Виконавець самостійно виконує зобов’язання за договором, на свій ризик. Це свідчить про відмінність ЦПД від трудового договору, оскільки у наймані працівники не несуть самостійного ризику за виконувану ними роботу.

Оподаткування сплачених фактичних витрат, понесених у зв’язку із виконанням договору:

Фактичні витрати за ЦПД належить до витрат підприємця чи юридичної особи. Суми фактичних витрат, нарахованих (виплачених) фізичним особам за ЦПД, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу цієї особи (платника податку) згідно з підпунктом 164.2.2 ст. 162 Податкового кодексу України для ФОП; та за ст. 135 того ж Кодексу  – для юридичних осіб. При цьому податковим агентом, який зобов’язаний утримати та перерахувати податок на доходи, є замовник (суб’єкт господарювання).

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Податкова може визначити такі послуги за звичайними цінами на рівні мінімальної заробітної плати на місяць.

В даному випадку, слід звернутись до системи оподаткування суб’єкта господарювання. У разі, якщо це ФОП, який знаходиться на спрощеній системі оподаткування І та ІІ групи, зазначені доходи не мають фактичного значення, якщо вони разом із сукупним валовим річним доходом не будуть перевищувати встановлену дозволену межу системи оподаткування для відповідної групи.

Якщо це для ФОП або юридична особа на ІІІ групи спрощеної системи оподаткування чи загальної системи, то вони оплачують податки з донарахованого доходу за встановленими для них ставками.

 Перевагами укладення ЦПД є безумовна оптимізація витрат на оплату податків та оплату праці, оскільки такий договір не пов’язаний із мінімальною заробітною платою та оподаткуванням з неї. Крім того, такий договір не підпадає під дію Закону України «Про відпустки», «Про оплату праці», «Про охорону труда» та Кодекс законів про працю України, який гарантує компенсації та виплати працівникам, в тому числі оплачувані відпустки, оплату тимчасової втрати працездатності, декретні та інші відпустки. ЦПК не передбачає порядку звільнення за Кодексом законів про працю України, виплати компенсацій за скорочення штату та інше. Порядок припинення відносин здійснюється шляхом розірвання чи припинення договору в порядку, який в ньому визначений.

Цікаве обґрунтування, яке може бути використане платником податків в якості аргументу при відстоюванні правомірності укладення саме цивільно-правового договору, наведене в Постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 р. у справі №804/11976/14. Підтримуючи позивача в оскарженні припису територіальної державної інспекції з питань праці, суд вказав, що:

«…позивач, як суб’єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. Зобов’язуючи позивача укласти трудовий договір, відповідач не врахував, що затвердження штатного розпису належить до компетенції суб’єкта господарювання. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичними особами зумовлена волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови, щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства.

Отже, вимоги оскаржуваного припису не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, фактично є втручанням у внутрішню діяльність суб’єкта господарювання, а тому такий припис не може вважатися правомірним»

Таким чином, на сьогодні, норми діючого законодавства не містять обмежень на укладення цивільно-правових із ФОП або юридичними особами. Тому, суб’єкти господарювання можуть укладати цивільно-правові договори про надання послуг із фізичною особою, що не є суб’єктом господарювання. Правильно склавши договір та підкріпивши його внутрішніми нормативними документами, платник податків може впевнено використовувати ЦПД та оптимізувати оплату податків та зборів.

Примірник цивільно-правового договору із найманим працівником, що відповідає нормам діючого законодавства можна завантажити за цим посиланням: ЦПХ образец

Також ми можемо адаптувати договір під Вашу ситуацію.